|
| |
Туристичними стежками Новопсковського району.
Булавинівка
Село знаходиться на лівому березі річки Айдар на півдні Новопсковського району. Булавинівка була заснована в середині ХVІІ століття та спочатку називалася Іванівська Лука. Сьогоднішня назва села зв’язана з подіями повстання під проводом Кіндрата Опанасовича Булавіна.
Пам’ятник Булавіну
 Дата народження К.О.Булавіна точно невідома, орієнтовно близько 1660. Козак Трьохізбенської станиці, син станичного отамана. Булавін належав до відомого козачого роду, ймовірно, з міста Салова під Харковом.
Наприкінці 1680-х Булавін брав участь у походах проти кримських татар, очолюючи загін донських козаків.
 У 1705 козаки під командою Булавіна зайняли Бахмутські соляні промисли.
У ніч на 9 жовтня 1707 року почалося повстання. Щоб замести сліди, старшини нашвидку зібрали похідне військо і направили його проти булавинців. У Закотного містечка, що на Айдарі, 18 жовтня вони розбили повсталих. Самому Булавіну з групою козаків вдалося піти в Бахмут, де він міг отримати допомогу від татар і запорожців. Булавін відправився в Запорізьку Січ, де уклав із запорожцями таємний союз.
Постійною резиденцією Булавіна була спочатку фортеця Кодак. Пізніше прихильники Булавіна на лівому березі Дніпра, коло Звонецького порогу заснували укріплення типу Січі. Саме звідси Булавін відсилав свої універсали. У березні 1708 року запорожці - булавинці штурмували московський гарнізон в Новобогородицькій фортеці.
Царський уряд, передбачаючи небезпеку, вирішив задушити повстання на самому початку: 20 000 чоловік регулярних військ рушили від Тули під начальством князя Д. М. Голіцина.
Булавін, одержавши перемогу, безперешкодно дійшов до Черкаська, яким і заволодів хитрістю (на сторону Булавіна перейшла черкаська «голота», яка проголосили Булавіна військовим отаманом). Ставши отаманом, Кіндратій Панасович спробував почати переговори з центральною владою, але московська влада не могла йому простити убивства родовитого карателя.
Після невдачі в переговорах, Булавін негайно відправив нагору по Волзі, по разинському шляху, повстанські загони отаманів І. Некрасова, І. Павлова, Хохлача. Козаки осадили Царицин і Саратов, а отаман Хохлач навіть взяв Очеретин. Співчуття булавинцям виражало населення південних російських повітів. Однак ні Хохлач, ні Некрасов не одержали з Черкаського ніякої допомоги. Вся увага булавинців була прикута до Дінця, відкіля очікувався з боку України підхід царських військ. Там отамани С. Драний, Н. Голий і С. Беспалов одержали 8 червня перемогу на річці Уразовій над Сумським полком. 30 червня козаки завдали нової поразки слобідським полкам і обложили місто Тор.
 На річці Куртлак Долгоруков напав на 15-тисячний загін повсталих козаків, очолюваний Хохлачем, і розсіяв їх; жорстокість карателів була такою великою, що в полон було узято тільки 143 чол., а інші були перебиті, крім деяких врятованих втечею. Майже в той же час інший загін, під начальством полковника Кропотова і Гуліца, розбив на голову отамана Драного. Незважаючи на все це, повсталі наважилися діяти наступально. Хохлач, Казанкин і Ганкин з 5 000 козаків з'явилися під Азовом і обложили його, але зустріли сильну відсіч і примушені були відступить. Вісті про невдачі швидко досягли Черкаська і козача старшина вирішила діяти. 18 (7) липня 1708 року вірні козаки під проводом обраного ними старшини, Іллі Зерщикова, напали на отаманський будинок Булавіна. Булавін з 11 відданими йому людьми захищався запекло, але побачивши, що будинок почали обкладати очеретом з метою підпалити його, застрелився з пістоля (по іншим даним був убитий у бою). Усі його захоплені в Черкаську сподвижники були відправлені в Москву, а труп Булавіна відвезений в Азов і там, по відсіканні голови, був підвішений.
Цілком рух був придушений на початку 1709 року. Підсумком його було насамперед масове винищування козацтва. Військо Донське втратило частину своїх земель і було цілком поставлене під владу московського царя.
Пам’ятник К.О.Булавіну заснований в с. Булавинівка в 1967 році скульптором І.П.Овчаренко в зв’язку з 260 – річчям козацько – християнського повстання під проводом К.О.Булавина. В липні 1991 пам’ятник К.О. Булавину був перенесений в центр села.
Пам’ятний знак Герою Радянського Союзу Бондарю О.О.
 Бондар О.О. народився у 1916 році в селі Булавинівка Новопсковського району Луганської області. До війни працював слюсарем на Ворошиловградському паровозобудівному заводі і одночасно навчався в аероклубі. У 1937 році був призваний до лав Червоної Армії, в 1938 році закінчив Ворошиловградську авіаційну школу пілотів. З початку Великої Вітчизняної війни - О.О.Бондар в діючій армії. Був командиром ескадрильї 56-го гвардійського штурмового авіаційного полку на Білоруському фронті.
Олександр Опанасович Бондар здійснив 241 бойовий виліт, знищив і пошкодив близько 70 ворожих танків, 6 літаків, 6 залізничних ешелонів, 7 артилерійських батарей, багато іншої техніки та живої сили супротивника. Зруйнував дві переправи, винищив близько 2000 гітлерівців, а в повітряних боях збив 4 ворожих літака.
Загинув Олександр Опанасович у повітряному бою 29 жовтня 1943 року, коли прикривав дії радянських військ на правому березі Дніпра.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно йому було посмертно 13 квітня 1944 року. О.О.Бондар був нагороджений також трьома орденами Червоного Прапору і Орденом Олександра Невського. 
Похований О.О.Бондар у братській могилі в с. Юріївка Чернігівської області. Його ім’я носять вулиці у с. Булавинівці Новопсковського району, м. Чернігові, с. Юріївці Чернігівської області.
Встановлення пам’ятного знаку на честь земляка – героя Бондаря О.О. відбулось на вулиці, названій в його честь 07.05.1985року.
Стелла Герою Радянського Союзу О.О.Бондарю установлена на подвір’ї школи с. Булавинівка  Новопсковського району.
|
