|
| |
Ніколо - Всіхсвятська церква
В 1998 році виникла ідея спорудження в селищі храму. Ініціатором її виступив виходець із Новопсков Ю.О. Горяїнов – на той час один із керівників російського ВАТ «Газпром». Ідея також була підтримана місцевою владою та рядом новопсковських підприємців. Місто під храм було обраним на краю місцевого кладовища.
Будівництво храму розпочалося в 1999 році. Вже на слідуючий рік храм був освячений в ім’я Всіх Святих, став не тільки діючим культовим центром православ’я, а й одним із визначних пам’яток селища.
Штучне напилення церковної голови (найімовірніше - це нейтро титану, надміцний матеріал, який раніше використовувався в оборонці) вдало імітує сусальне золото, тонкі листочки якого здавна використовувалися на Русі для покриття куполів православних храмів. А вже якщо в цей час ще й лунають мірні, мелодійні удари церковного дзвону, розташованого поруч з християнською святинею, то в душі пробуджуються якісь незбагненно світлі, щирі почуття, наче вона прокидається від сплячки і тягнеться до небесної блакиті, радіючи краси навколишнього нас світу.
Відкриття в Новопскові більше десяти років тому невеликої, але дивно сумірної і гармонійної церкви, фактичне відновлення православного приходу в найбільшому населеному пункті району (до цього прихід існував скоріше формально) стало знаменною подією в житті райцентру. У нове, двадцять перше сторіччя Новопсков вступив, маючи свій храм, дзвінкі дзвони якого сповістили про початок нової епохи в духовному житті місцевої громади. З того моменту до церкви потягнулися люди, які прагнуть припасти до невичерпного джерела духовності. Богослужіння в ній відбуваються регулярно, а в святкові і вихідні дні вони особливо тривалі і урочисті. Але храм відкритий і в будні. Щодня, в першій половині - до полудня, будь-який бажаючий може відвідати його, поставити свічки, помолитися, зробити інші релігійні потреби. Особливо важливо це робити в період посту.
Можливо, мало хто знає про те, що дзвін церковних дзвонів володіє дивно цілющими, воістину чудовими оздоровчими властивостями. І зовсім не випадково у періоди страшних епідемій важких хвороб, зокрема холери і чуми, в України і Росії дзвонили в усі дзвони.
 Для істинно віруючої людини дзвін - це ікона, яка звучить. Тому в створення кожного дзвону майстри вкладали не тільки вміння і навички, а й частинку власного серця. Кожен дзвін має свій специфічний, лише йому притаманний голос. У одного він дзвінко-високий, мелодійний, чистий, здатний підняти людське єство до вершин духовного злету. У іншого - басовито-густий, низький, набатний. Розрізняють декілька видів церковного дзвону. Благовіст (їм прихожани скликаються на службу) - це мірні удари в один великий дзвін. У свою чергу благовіст поділяють на звичайний (частий) і пісний, або рідкісний, вироблений трохи меншим за величиною дзвоном в седмичні дні Великого Посту.
Для того, щоб створювати композиції дзвіниці, дзвонарю потрібний прекрасний музичний слух, хороша координація та певна спритність, почуття міри. Умілі дзвонарі, крім благозвучного дзвону, могли виконувати і композиції духовного змісту. Цікаво, що серед найбільш обдарованих дзвонарів були і жінки.
Наше селище у святкові та недільні дні наче обрамлене дзвоном. З одного боку доносяться звуки Ніколо-Всіхсвятської дзвіниці, з іншого Свято-Успенської дзвіниці.
Сьогодні православні церкви - це острівці, осередок християнської віри, яка здатна підтримати, допомогти, зцілити.
|
