|
| |
Церква Успенія Пресвятої Богородиці
 Село Осинове дуже довго було не лише адміністративним, а й духовним центром нашого краю. Тут було збудовано і діяло три церкви - Свято Успенська, Михайлівська, Вознесенська. Справжньою окрасою населеного пункту, найстаршою пам'яткою в нашому районі і однією з найдавніших в області є Успенська церква. Збудована на правому, більш високому березі річки Айдар. Її добре видно зрізних точок навколишньої місцевості. Вона гарно вписується в прекрасний слобожанський краєвид.
Не пізніше середини XVIII століття вже був збудований кам'яний Успенський храм з трьома боковими вівтарями. Про це свідчив напис на Євангелії храму. Але з невідомих причин у 1791 році мешканці села змушені були відбудувати церкву заново. Храмобудівнича грамота (дозвіл парафії на будівництво), що її видав Преосвященний Інокентій Воронезький, свідчила: «По проханню Біловодського округу слободи Осинової Успенську церкву, за її пошкодженням у фундаменті, стінах і склепінні розібрати. Нинішню її частину Успіня Божої Матері, з двома бічними вівтарями Святого Архистратига Михайла і Святого Миколи Чудотворця з кам'яною ж будівлею знову побудувати, а третій бічний вівтар в ім’я святих апостолів Петра і Павла, до спорудження нової церкви, залишити для богослужіння».
Офіційна дата її побудови - 1802 рік, Але, якщо ми враховуємо, що будувалась вона не один рік, кілька років будували один фундамент, не один рік сільська громада, прихожани, клопотали про свій храм, то можна впевнено сказати, що вона належить XVIII століттю.
Відомий краєзнавець із міста Старобільська Ганна Сергіївна Фоменко стверджувала, що побудована вона ще в 1756 році, а потім в кінці XVIII століття перебудувалась і в офіційні документи увійшла остання дата - 1802 рік. 
За свідченням місцевого краєзнавця Степана Платонова церквів подібного архітектурного стилю було три у всій Російській державі - у Москві, Острогозьку Воронезької губернії і в селі Осинове. Є факти, що російський цар Микола і заборонив будувати такі церкви. Така висока споруда (висота близько 30 метрів) могла обвалитись і привалити віруючих. Певне не випадково церкву й перебудували, щоб зробити її безпечною для прихожан.
За легендами, сюди приходили молитися Григорій Сковорода, Кіндрат Рилєєв і святий Дмитро Горський.
Село Осинове Новопсковського району одне з найстаріших поселень на Луганщині. Раніше тут була слобода Осинова, що відносилась до Острогозькому козачому полку. Перші згадки про поселення відносяться до 17 століття. Залишки козацької застави до цих пір можна побачити на горі, навколишнього села. Ймовірно, саме в ті часи і побудували церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Спочатку храм був дерев'яним, потім його побудували з вапняку. Церква знаходилася між річкою Айдар і його притокою Кам'янкою. Через постійний рух ґрунту в межиріччі будівля стала руйнуватися. Нову, кам'яну церкву почали відновлювати в кінці 18 століття. Технічні засоби не були такими досконалими, як зараз, тому закінчили будівництво лише через десять років, в 1802 році.
Починали будувати церкву в стилі бароко. Цей стиль культивувала Катерина II. Ознаки стилю - багатство, розкіш, вигадливі форми. Закінчували будівництво вже в стилі класицизму. Його впроваджував у життя син імператриці Павло I. Цей стиль запозичений в античному мистецтві і прагне до гармонії та суворої чіткості форм.
Про людину, яка будувала церкву, мало що відомо. Дослідники вважають, що це був тульський майстер Кудрявцев, який навчався у кращих зодчих Москви. Він зумів поєднати в своєму творінні красу від бароко і гармонію ліній від класицизму. Майстер прикрасив будинок декоративними елементами і ліпниною. Стіни оточив фризом у вигляді стрічки. Тридцятиметровий купол височить над головою без колон. І святі, намальовані на ньому невідомим живописцем, немов парять в небі над людськими головами. Деякі розписи церкви збереглися ще з 19 століття. Зовні ж паломників зустрічає фасад з дорійських портиків з нішами. Об'єднання двох напрямків мистецтва створили неповторний і монументальний ансамбль, особливо оригінальний для сільського храму.
 За переказами, у церкві молився відомий український філософ Григорій Сковорода. Він гостював у цих краях у свого товариша - полковника Тевяшова. Згодом цими землями володіли російські князі Раєвські, які відвідував декабрист і письменник Кіндратій Рилєєв. У громадянську війну в цих краях діяла банда Каменєва, що відкололася від загону Нестора Махна. Опричники відрізнялися особливими звірствами і залишили свій слід в історії Успенської церкви.
Восени 1919 року комуністи проводили мітинг на честь річниці революції в центрі села. Раптом звідти на них налетіла банда Каменєва, відома своїми безчинствами у цих краях. Більшовики вирішили сховатися в церкві. Вони залізли на високу церковну дзвіницю і відстрілювалися від бандитів звідти. Озлоблені каменевци виламали двері церкви, вивели людей на площу і розстріляли. Від радянських часів тут стоїть пам'ятник, присвячений загиблим більшовикам.
Є в церкві і власний святий - Дмитро Горський. Дмитра, прозваного Горським, зараз збираються канонізувати, кажуть, його мощі зцілюють людей. Старовинна будівля має велике значення для віруючих не тільки через святого. Церкву називають «намоленою», так як тисячі людських душ двісті років отримували тут прощення і благословення.
У церкві Успіння Пресвятої Богородиці проводили служби до 1934 року. Поки радянська влада, яка оголосила релігію поза законом, не перетворила храм на зерносховище. Звідти зник унікальний п'ятнадцятиметровий іконостас, багато старовинних ікон, дзвони переплавили на кулі. Відкрили церкву німці, і вже після Великої перемоги люди стали ходити молитися сюди. Потроху реставрують фрески. Два роки тому над селом нарешті зазвучали дзвони. Жителі навколишніх сіл вважають церкву головною своєю святинею. Підтверджують це і фахівці. Успенська церква внесена до реєстру пам'яток національного значення. А такий розпис і архітектура не збереглася ніде в країні.
|
