Солонка

Між Осинове і Новопсковом, там, де Айдар широко розливається рівниною і ніби зачарований, призупиняє свій стрімкий біг, милуючись красою навколишніх лук та лісів, величчю вапняно-крейдяних пагорбів, на лівому березі річки розташовані джерела цілющої мінеральної води. Одне з них, немов у кайдани заковане в бетонне кільце, тече тихо і повільно, краплина за краплиною... Це вода, яку науковці визначають як хлоридно-натрієву, за хімічним складом близька до джерел Миргорода, Трускавця, Моршина. Вона має неабиякі лікувальні властивості, тож недарма свого часу на базі цих джерел було побудовано санаторій "Перлина". Та мало хто замислюється, що це вода – залишки давньозниклого моря, котре пробилося на поверхню землі крізь товщу різноманітних порід.
Неосяжна морська стихія панувала на півдні майбутнього континенту мільйони років тому - в Юрський та Крейдяний періоди. Мешканцями теплого моря були не лише плезіозаври, мозозаври та інші морські чудовиська, але й колонії різноманітних молюсків, залишки яких і досі можна знайти у крейдяних відкладинах. Зокрема, всім відомий "вовчий палець, або чортів палець" - не що інше як фрагмент белемнита. Прості люди наділяли цей предмет ледь не магічними властивостями, а в побуті використовували, виготовляючи з нього порошок для загоювання ран і порізів.
Та поступово море зникало, відходило на південь. Але геологічні коливання, підняття й опускання його дна призвели до того, що частина води залишилась у своєрідних підземних резервуа­рах. Тисячі років земля цупко утримувала потаємні запаси. Аж поки геологи не вдерлися в її нутрощів, створивши багатометрові свердловини. Добре, хоч частину джерел було спрямовано на лікувальні потреби. А ось деякі з них виявилися незатребуваними. І тече з них вода просто в річку, мінералізуючи чистий Айдар і змінюючи біохімічний склад річкового середовища. І здається, ніби земля оплакує нехлюйство і недбалість людей, які нікчемно та безгосподар­но використовують її ресурси.
Натрієво - хлоридна вода оздоровлює, очищує, бадьорить організм і застосовується при багатьох хворобах. А ось неподалік, в кількостах метрах, розташоване інше джерело. У цьому джерелі вода містить сірководень.  Пити її ні в якому разі не можна! Але ця вода успішно використовується для лікування зовнішніх хвороб - починаючи від радикуліту, остеохондрозу і закінчуючи шкіряними захворюваннями.
       У просторіччі це джерело називають "сольонкою". Та насправді вода являє собою складний хімічний розчин, в  якому містяться десятки речовин. Вживати їх внутрішньо небезпечно - можна отруїтися. А ось приймати ванни, робити будь -  які зовнішні аплікації чи обгортання - будь ласка! Тільки на користь, якщо в розумних межах зрозуміло.
Вважаться, що ця вода близька до  мінеральних джерел Північного Кавказу, наприклад, кисловодських.
Тож і виходить, що поруч у нас існують дві диво - криниці. Одна з них щедро напуває всіх охочих солонуватим нектаром, лікуючі внутрішні недуги, а друга - оздоровлює зовнішньо. Тому не заростають травою, не забувають­ся людьми стежини до цих джерел, що розташовані на околиці райцентру. Будь-якій людині - місцевій чи приїжджій, наша земля дарує краплину здоров'я, часточку наснаги, порцію бадьорості. Треба тільки вміти користуватися цими дарунками і бути вдячними природі за її щедрість та безкорисливість.

         Водяний ліс: Пантелеймонова криниця

Могутність та чарівність лісів, дзвін джерельної води в річці, велич високих крейдяних пагорбів захоплюють своєю красою і водночас загадковістю. Поміж цієї мальовничої природи знаходиться село Лисогорівка, багате на природні творіння, які залишаються невідомими для багатьох жителів нашого району.
Землі села природа щедро прикрасила великою кількістю лісів.
Ліс носить назву Водяний.
Окрасою Водяного  лісу є криниця Пантелеймона - цілителя. Вона витікає з самих надр урочища. Криниця споконвіку  символізує  достаток, невичерпну людську доброту, щирість, привітність. Криниця здавна вважалася чимось святим і таємничим. В народі кажуть: «Де вода – там і життя».
 Щороку, 9 серпня, в день великомученика і цілителя Пантелеймона, до цієї криниці приїжджають священики освятити воду. Багато людей приїздить з навколишніх та віддалених сіл на це свято. Люди обливаються цією цілющою водою, вмивають дітей, беруть воду  з собою додому. Не тільки на це свято бувають тут люди, вони приїздять сюди  звідусіль майже кожного дня.
В роки Великої Вітчизняної війни у цьому лісі стояв запасний двохсотий полк. Солдати брали воду з цієї криниці для своїх потреб. Зі слів жителів села, партизани в роки війни виклали криницю каменем  і вода з неї витікала з дула гармати.
На сьогоднішній день криниця має інший вигляд: зручні сходинки до джерела, колодязь вкрито дерев`яною лядою, на яку люди кладуть квіти; на деревах, оточуючих криницю – ікони, увінчані вишитими рушниками, свічки, лампадки та штучні квіти.
Щороку навесні  молоді люди чистять водостік криниці, аби всім було зручно набрати  води.

Криниця по вулиці Леніна

Другою після церкви в Україні споконвічно вшановувалася Криниця, бо з церкви витікає віра, а з криниці – саме життя. Вода з освяченої криниці виступає ще й захисником людини та всього сущого з нею. Тому й бережуть криницю всім миром та передають з покоління, як найцінніший спадковий скарб.
Ось і ця криниця четвертої сотні, що зветься по місцевому мікротопоніму «Гарячий план», вирує джерелами вже не першу сотню літ. І випоїла своєю студеницею декілька десятків людських поколінь. Але не вичерпалася. І не вичерпається, доки житиме хоч одна щира душа з нащадків тих, хто відкрив світові глибинні джерела рідної землі.
Бо криниця – то ще й вічна пам'ять людського роду.