|
| |
Туристичними стежками Новопсковського району.
Макартетине
Назва села утворена від назви балки "Макартетине", найменування якої походить від слова "макартеті", "макартеть", макітра, улоговина.
Вибір освітнього слова мотивується рельєфом місцевості, де розташоване село. Село засноване в XVIIIс., Територія заселена селянами-втікачами, переселенцями з Київської, Чернігівської губерній.
Черемховий яр
 Особливою пам'яткою приайдарської флори є півонія тонколиста, прозвана у народі «Воронцем». Його латинська назва походить від імені лікаря Пеона - учня відомого Ескулапа, який успішно займався лікуванням людей.
Воронці - багаторічна рослина, висотою від 20 до 50 сантиметрів з кулеподібними потовщеними коренями. На стеблі проростає одна квітка діаметром до 8 сантиметрів з ярко-червоними пелюстками і жовтими тичинками. Цвіте воронець в квітні-травні, а росте в степу і на степових схилах невеликими полянами. Через свою рідкість квітка занесена до Червоної книги СРСР і України.
Схил пагорба з квітучими воронцями представляє собою дивне видовище: квіти червоніють наче краплі крові на зеленій траві. Ця схожість не пройшла повз людської уваги й стала темою для багатьох легенд і сказань. Одну з таких легенд «Квіти Черемхового яру» зі слів жителя села Макартетине Стефана Івановича Турпітко записала Новопсковський етнограф Тетяна Тимофіївна Дем’яненко.
«Кожної весни в Черемховому яру, як ніде в іншому місці, розквітають «воронці» і маки. Згідно з легендою, першими поселенцями Айдарського краю були, в основному, чоловіки, які втекли туди від утисків своїх поміщиків або під тиском ворогів-поляків. Все було добре на новому місці, але не вистачало жінок. Тому молоді козаки Осинівської сотні, зібравшись в невеликі загони, (ватаги) час від часу ходили в «дівочі походи», тобто на Полтавщину за нареченими. Там вони знайомилися з дівчатами або молодими вдовами, вінчалися (у той час на берегах Айдара ще не було жодної церкви) і привозили дружин у свої селища.
Але було у молодят чимало ворогів. По степу час від часу проносилися татарські орди, в ярах поблизу більших доріг ховалися розбійницькі зграї. І для всіх них молоді жінки були бажаною здобиччю. Тому молоді козаки зі своїми дружинами у рідні краї пробиралися обережно, маючи напоготові зброю. А в разі зустрічі з недругом - грудьми стояли за свою обраницю.
Так сталося і в один далекий рік. Поверталося з Полтавщини кілька козацьких пар. Позаду була велика частина шляху, попереду вже виднілися білі кручі над милим Айдаром. Але тут несподівано з'явилася велика група кінних татар, і бігти було пізно.
І тоді вирішили козаки та їхні дружини прийняти нерівний бій, вважаючи за краще смерть, ніж потрапити в ганебний полон. По тісному і незручному для ворога Черемховому яру вони кинулися на прорив, рубаючи татар шаблями і вражаючи вогнем з пістолів. І нарівні в цьому бою билися козаки і козачки, відстоюючи своє щастя і свободу, тому успіх супроводив їм. Хоч і поранені, але всі вони вирвалися з оточення і укрилися в приайдарських лісах. Але там, де впала крапля козацької крові - там виріс «воронець», а де пролилася кров дівоча - з тих пір розквітають маки. І так повторюється щороку, нагадуючи нинішнім поколінням про хоробрість їх предків і про кохання».
У тих, хто побував на Новопсковщині навесні або влітку, не може не викликати захоплення велика кількість і розмаїтість степної рослинності. Неповторний аромат створюють колонії степового тюльпана, чебрецю, материнки, ромашки, незабудки, ковили, типчака, кермеку. На крейдяних відкладах можна зустріти такі рослини, як дрік, ранник, полин, крейдяний льон. Долина Айдара і його приток покрита луговою рослинністю. На схилах ярів і балок зустрічаються ліси.
Економічна діяльність людини, найчастіше справляє негативний вплив не тільки на флору, але і на фауну. Якщо в ХVІІ-ХVІІІ століттях на просторах Дикого поля бродили стада великих турів, до водопою мчали антилопи-сайгаки, в степу паслися дикі тарпани, то зараз тваринний світ Новопсковщини представлений дикими кабанами і косулями, лисицями і вовками, куницями і зайцями. У степу безліч байбаків і тхорів, в невеликих лісах мешкають нечисленна популяція лосів. Пташиний світ становлять сірі куріпки, дрохви, перепілки, жайворонки, шпаки, чорноголові вівсянки. У лісових заростях гніздяться шуліки, дятли, солов'ї, синиці. З плазунів на території району водяться ящірки, вужі, степові гадюки.
|
