|
| |
Туристичними стежками Новопсковського району.
Риб'янцеве
Село знаходиться на лівому березі річки Айдар в 10 кілометрах від районного центру та в 30 кілометрах від залізничної станції Старобільська.
Засноване в першій четверті ХІХ століття переселенцями із села Закотного, старожили якого до цих пір називають Риб’янцеве хутором.
Іхтіологічний заказник «Айдарський» (128)
 Оголошений рішенням Луганської обласної ради народних депутатів № 2/53 від 30 травня 2002 р. Місце розташування: Новопсковський район, ділянка р. Айдар від межі зі Старобільським районом до північної околиці с. Риб'янцеве з прибережною смугою. Площа - 192,0 га. Акваторія, цінна як місце існування міноги української, яльця Данилевського та вирезубу, занесених до Червоної книги України. Має велике значення для збереження популяцій риб, що піднімаються на нерест із Сіверського Дінця та Дону.
Георгіївська церква
 Свято - Георгіївська церква була побудована на кошти місцевих жителів, які вирішили на початку XX століття прикрасити свій населений пункт величним храмом. Будівництво розпочалося у 1903 році. Для виготовлення цегли заклали поблизу хутора нові кар’єри - глиняний та піщаний, та налагодили цегляне виробництво. В цеглу додавали яйця. Протягом кількох років мешканці Риб'янцеве всією громадою збирали гроші на спорудження храму, по черзі працювали на будівництві. Крім того, для одержання коштів для будівництва церкви община виділила частину землі, яка оброблялася загальними зусиллями. Також у другі села, в яких уже існували церкви, у вихідні та святкові дні для збирання коштів посилалися віруючі, які стояли у церковних воріт зі спеціальними коробками, на яких вказана мета збору. Пісківською церквою була виділена частина церковного майна, дерев’яна комора та дерев’яний будинок. Будівництво завершилося у 1907 році.
Церкву було відкрито у травні 1907 року - на свято Георгія Побєдоносця. Внутрішнє убрання церкви прикрашає величний іконостас (до речі, на відміну від інших храмів Риб'янцівська церква є трипрестольною), настінні розписи, чимало цікавих ікон, які представляють різні школи і напрями православної іконографії.
У 1929 році церкву було закрито і довгий час вона використовувалась як сільський клуб. А з 1968 року храм перетворювали в комору для зберігання зерна, склад мінеральних добрив, його могли взагалі зруйнувати, знищити, зрівняти із землею. Але, не дивлячись на все, храм вистояв, зберігся, адже він є "намоленим" кількома поколіннями християн. Вже 15 років настоятелем храму є о. Георгій. Ця церква має особливу біоенергетику, яка позитивно впливає на душі та серця віруючих.
Навесні 2007 року одній з найвизначніших пам'яток православної архітектури — Свято-Георгіївській церкві с. Риб'янцеве виповнилося сто років. День її освячення вважають днем народження села, адже саме тоді хутір Риб'янцеве набув дещо інший, більш високий статус села.
Балка крута
 Площа власне цієї балки близько 40 гектарів. Простягається вона від балки Студенок в південно-східному напрямку приблизно на 8-10 км. Знаходиться на території агрофірми «Донбасагрогаз» на віддалі 9-10 км від центра села Риб'янцеве Новопсковського району Луганської області. Належить земля цієї балки Риб'янцівській сільській раді.
Назва цієї балки свідчить про те, що вона має круті схили. Починається приблизно в 4-5 км на північ від села Бондареве Старобільського району і простяглась в північно-західному напрямку до балки Студенок. В ландшафтному відношенні це частина Старобільської рівнини в межах північного різнотравного ковилового степу.
Круті схили балки покриті чагарниковою рослинністю (терен, корагана (дереза), шипшина, глід), є дикі яблуні, груші. Дно балки вкрите трав'янистою рослинністю (пирій, вівсюг, тимофіївка). Вище чагарникової рослинності, де балка переходить у більш пологу свою частину, де чорноземи не змиті, знаходяться ділянки різнотравно-ковилового степу (ковила, типчак, тонконіг, барвінок, шавлія рожева і поникла, серповидна люцерна та інші бобові). Але головна рослина, заради якої відвідують жителі навколишніх сіл цю балку - півонія тонколиста (або воронець), який поширений в середній частині балки. Тут, на ділянці площею приблизно 3 га, відокремленій від орних земель лісосмугою, на лівому схилі балки росте ця красива рослина. Вона багаторічна, висотою від 20 до 50 см. Листя двоякоперисте, розсічене, частинки листків лінійно-ниткоподібні, 1-2 мм шириною, зверху голі, знизу - опушені. Зацвітає у квітні-травні. Квіти до 8 см в діаметрі, розміщені поодиноко на маківці стебла, криваво червоні, пелюсток 8-10. Плоди листівки опушені по 2-8 шт. Воронець ядовитий, не поїдається тваринами, але дуже чутливий до витоптування, занесений в Червону книгу України.
Тварин в балці багато, але вони настільки вміють маскуватися, що помітити їх буває дуже важко. Деякі, навпаки, радо дуже зустрічають вас в балці, навіть вітають свистом. Це окраса балки - бабак, або байбак.
Байбак належить до родини Білячі. Вони поїдають 400 кг рослинної маси.
В балку Круту вони прийшли з Стрілецького заповідника.
Байбаки-тварини висотою до 50-60 см, вагою 10-12 кг. Тіло в них обтічне, дуже гнучке, рухливе. Вони рухаються граційно, грайливо, хоча життя їхнє пов’язане з постійною небезпекою. Щоб не попасти в зуби вовку, лисиці, вони виробили спеціальну звукову сигналізацію. Маючи гарний зір, вони помічають підозрілу істоту ще здалеку.
Заслуговують на увагу і їхні нірки - глибокі і заплутані. Діаметр вхідного отвору досягає 20-30 см. Далі в глибину нора звужується, має багато поворотів та віднорків - тупикових ходів. В одному з віднорків розміщується гніздо: його висота приблизно 70 см, 1-1,5 м в ширину. Підлога вислана сухою травою, в спекотні дні та в ночі байбаки знаходяться в гнізді, або сплять у віднорках. Зранку та надвечір тваринки виходять на поверхню, граються, бігають, їдять. Мають гострі зуби, якими перекушують навіть гілки. Спостерігати за ними - одне задоволення!
Восени байбаки, нагулявши вдосталь жиру, залягають в сплячку. Всім виводком вони збираються у гніздову камеру, забивають вхідний отвір земляною пробкою і засинають. Температура тіла падає і всього-на-всього становить таку ж температуру, як повітря в нірці, частота дихання зменшується.
Весною, як тільки настають теплі дні, - прокидаються.
Тваринний світ ссавців представлений не тільки колоніями байбака, трапляються сліпаки, ховрахи, миші полівки. В чагарникових заростях можна зустріти фазана, куріпку, перепела, плиску, мухоловку. А також боривітра, канюка, які містять свої гнізда на високих деревах, у лісосмугах. З плазунів зустрічається гадюка степова, вуж, ящірка.
|
